Акторська гра в кіно vs у театрі

Досвідчені актори часто кажуть, що між грою в кіно та грою в театрі є величезна різниця.
Відомо, що Майкл Кейн говорив: театр — це «операція скальпелем», а кіно — «операція лазером».
Але що він мав на увазі? Що актори мають на увазі, коли говорять про цю різницю?
У цій статті ми розглянемо, чим кіно і театр принципово відрізняються для актора та його роботи.
Порядок і тривалість #
Вистава починається з першої сторінки, проходить усі сцени по черзі й завершується на останній — і може тривати близько двох годин.
Зйомки фільму можуть тривати три тижні або три місяці (а то й довше), і нерідко починаються з 27-ї сцени, потім — 89-та, потім — 2-га. Іншими словами, знімальний процес майже ніколи не йде в хронологічному порядку.
Для актора це означає, що потрібно постійно тримати в пам'яті емоції кожної сцени. Наприклад, твій персонаж відчуває вразливість у 23-й сцені — а за три тижні, коли прийде час знімати 24-ту, треба пам'ятати, у якому стані він був напередодні.
Деякі актори навіть ведуть таблицю емоцій для кожної сцени.
Головне: кіноактор повинен чітко розуміти емоційний стан у кожній сцені й стежити за тим, як його персонаж розвивається впродовж усієї історії.
Інтимність #
Кіно, безперечно, набагато інтимніше за театр.
У театрі твої дії мають бути видні короткозорому глядачеві, який сидить у сотні метрів від тебе на задньому ряду — звідси перебільшені рухи й широкі жести.
А в кіно камера може підійти так близько, що весь екран заповнить одне-єдине око — і найменший порух чи блиск одразу помітять усі в залі.
Те саме стосується звуку. У театрі слова мають долетіти до слабочуючого глядача, що сидить у темряві в останньому ряду.
Але під час зйомок надчутливий мікрофон вловить навіть найтихіший подих і рознесе його по всьому кінозалу.
Отже, акторська гра в кіно — «менша» і «тихіша». У театрі огиду можна виразити, різко відкинувши голову назад із гримасою; у кіно ту саму реакцію передасть миттєве посмикування куточка рота.
Головне: у кіно грай природно, як у житті, — і передусім не перебільшуй.
Повторні дублі #
У театрі немає можливості переграти сцену, якщо забув текст або щось пішло не так — доводиться йти далі, що б не сталося.
У кіно кожен дубль — це шанс спробувати щось інше, внести тонкі зміни й подивитися, що спрацьовує.
Головне: у кіно готуй кілька варіантів виконання для кожної сцени й дозволяй собі експериментувати.
Впізнаваність #
Публіка обурилася б, якби Лоренс Олів'є, граючи Гамлета, сказав: «Бути чи не бути — ось у чому питання, яке я ставлю».
Справа в тому, що багато вистав глядачі знають досконало — деякі пам'ятають текст слово в слово.
Звісно, нових п'єс це не стосується: якщо актор помиляється, ніхто в залі й не здогадається.
Але майже жоден фільм (якщо не рахувати екранізацій вистав) не має тексту, вибитого в камені. Якби лейтенант-полковник Кілгор сказав: «Я навчився цінувати запах напалму вранці», — ніхто б не звернув уваги.
Так, це не так вдало, як в оригіналі, але глядачам було б байдуже.
І те саме стосується персонажів. Усі знають (або думають, що знають), яким був Гамлет — але до виходу фільму широка публіка поняття не мала, якою буде Амелі. Вона могла бути рівно такою, якою її бачили режисер Жан-П'єр Жене й Одрі Тоту.
Головне: у виставі дотримуйся тексту; у кіно маєш більше свободи для експериментів та імпровізації.
Підготовка #
Працюючи над виставою, ти, найімовірніше, починаєш у репетиційному залі разом з іншими акторами та режисером — і поступово вибудовуєте виставу спільно.
Як команда ви експериментуєте, пробуєте різні ідеї, обмінюєтесь думками й повільно доводите матеріал до готовності.
Паралельно, звісно, вивчаєш текст.
У кіно все інакше.
Отримавши сценарій, ти сидиш наодинці, вивчаєш репліки й подумки уявляєш, як це виглядатиме і як слід подати кожну сцену.
Коли нарешті настає день зйомок, ти можеш познайомитися з іншими акторами вперше — за десять хвилин до початку. У тебе може бути кілька хвилин наодинці з режисером, щоб обговорити дії... а може й не бути.
А коли сцену починають знімати, режисер цілком може сказати забути все, що ти підготував, і спробувати щось зовсім інше.
Головне: ти маєш самостійно детально вивчити сценарій, глибоко зрозуміти його і підготувати кілька варіантів виконання для кожної сцени.
Підсумок #
Не думай, що успіх у театрі автоматично означає успіх на екрані. І навпаки.
Тому якщо ти переходиш з одного медіуму в інший, запам'ятай: не сприймай нічого як належне!
Питання щодо цієї сторінки?
Якщо щось тут незрозуміло або застаріло, повідом нас через сторінку контактів.
enCAST.pro